Якщо порівняти процес розлучення біологічної сім'ї та прийомної, то ми не знайдемо жодної відмінності: в обох випадках це супроводжується сварками, стражданнями, судом, пошуком нового житла і т.п.
Не змінюється навіть спосіб ведення медіації: індивідуальні інформаційно-оціночні зустрічі, спільні зустрічі впродовж процедури медіації, обговорення тих самих питань, тощо. Але є вагома різниця в тому, як проживають період розлучення члени прийомної родини, тобто прийомні батьки і прийомні діти.
Кожна дитина страждає, якщо її біологічні батьки, мама з татом більше не люблять один одного, приймають рішення розставатися і не жити разом, як би їй цього не хотілося. Дитина має пройти весь шлях особистої жалоби та боротися з болем від розлучення, при цьому маючи підтримку з обох сторін.
Для прийомної дитини все інакше, більш складно. Розлучення для неї - це чергове випробування, страждання, яке примножується, і весь цей біль наносять їй саме дорослі, знову, яким дитина мала б довіритися.
Медіатор знає, що в прийомних дітей досить великий життєвий досвід за плечима, який залишив свої шрами. Дуже часто вони мають низку проблем із самооцінкою, озлобленість, тривогу, страх…це діти з почуттям провини в будь якій ситуації і навіть у розлученні мами і тата.
